Визначення місця проживання дітей

Визначення місця проживання дитини

Вирішити, з ким залишаться діти після розлучення батьків, можуть самостійно колишнє подружжя, або суд при зверненні одного з них з позовною заявою. Існує усталена думка, що суд при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини обов’язково стане на бік матері.
Насправді все може виявитися інакше. Як саме при різних обставинах визначається місце проживання дитини після (при) розлучення (і) батьків, розповідають сімейні юристи компанії «SSLaw».

Вибір місця проживання дитини за згодою сторін

Батьки можуть укласти між собою угоду в простій письмовій формі і вказати в ньому, з ким із них залишаться жити дитина. Надалі завіряти його нотаріально не потрібно. В угоді однозначно вказується конкретне місце проживання дитини. Це може бути будинок батька або матері, або інша житлоплоща.
Якщо в подальшому буде з’ясовано, що залишення дитини за згодою у одного з батьків суперечить інтересам самого неповнолітнього, угоду про визначення місця проживання дитини може бути оскаржено в суді. Позов подати може другий з батьків або органи опіки та піклування, при цьому вказуються обставини, які примушують до подачі позову.
Серед таких обставин можуть бути відсутність у батьків постійного місця проживання, відсутність доходу або роботи, асоціальний спосіб життя, стан здоров’я, що не дозволяє здійснювати належний догляд за дитиною і так далі.
В умовах угоди зазвичай детально обговорюється: як надалі буде відбуватися спілкування дитини з іншим батьком і яке участь кожної сторони в витратах на його утримання. Коли підписати угоду не вдається, подається позов до суду.
Найважливішим завданням сімейного юриста при виникненні спору про визначення місця проживання дитини є роз’яснення сторонам, що добровільна угода – це найкращий вихід для обох з них. Також можна спробувати усунути суперечність з допомогою органів опіки та піклування.
Перенесення сімейного спору в зал суду – крайній захід, який стане джерелом стресу для колишнього подружжя і дитини на весь строк судового розгляду (він може тягнутися від півроку) і неминуче призведе до наростання напруженості між колишнім подружжям, а значить, негативно позначиться і на дитині.


Визначення місця проживання дитини в суді

Колишнє подружжя за обопільною згодою може дійти згоди щодо визначення, з ким із них залишиться дитина після розлучення, але частіше це вирішується в суді. Справа про визначення місця проживання дитини розглядається районним судом, де проживає дитина. Таким чином, при складанні позовної заяви з самого початку потрібно чітко визначити підсудність.

Суд зобов’язаний врахувати:

Хто з батьків проявляє більше турботи по відношенню до дитини;

Яка характеристика соціальної поведінки кожного з батьків;

Який характер морально-психологічної обстановки в місці проживання кожного з батьків;
Чи притягувався хто-небудь з батьків до адміністративної та / або кримінальної відповідальності;
Рахується чи хто-небудь з батьків на обліку в психоневрологічному або наркологічному диспансері;
Чи судимий хто-небудь з батьків;

Які кліматичні умови в місці проживання дитини, якщо другий з батьків проживає в іншій кліматичній зоні;
Можливості кожного з батьків забезпечити своєчасне отримання дитиною медичної допомоги;
Чи є у кожного з батьків нова сім’я;

Яке звичне коло спілкування дитини (рідні, друзі, педагоги);

Наскільки прив’язаний дитина до кожного з батьків, до інших родичів, які проживають разом з ним;
Наближеність місця проживання родичів, які беруть участь у вихованні та / або утримання дитини, по відношенню до місця проживання кожного з батьків;

Розташування по відношенню до місця проживання кожного з батьків навчальних, лікувальних, спортивних установ, які відвідує дитина;

Мета пред’явлення позову кожним з батьків.

Цей список є далеко не вичерпним, але при підготовці до процесу про визначення місця проживання дитини, позивачу і другій стороні слід обов’язково враховувати кожен пункт і постаратися представити суду вагомі аргументи на користь того, що кожен з них дотримується цих пунктів, або його поведінка не відповідає цим пунктам.

Кожен пункт з переліку окремо не може бути вичерпним і визначальним при вирішенні питання визначення місця проживання дитини. Всі наведені сторонами обставини будуть оцінені у сукупності. Так, наприклад, перевага одного з батьків в матеріально-побутовому плані не може бути достатньою підставою для вирішення спору на користь саме цього батька. Матеріальне становище батька, з яким залишиться дитина, має бути достатнім.

Достатність в кожному конкретному випадку визначається індивідуально. Також суд враховує, що другій стороні доведеться виплачувати аліменти.

Аналогічна справа і з судимістю. Сам по собі факт того, що один з батьків судимий, не стане достатньою підставою для передачі дитини другому з батьків. Суд обов’язково врахує: чи погашена судимість, яка тяжкість і категорія вчиненого злочину, які умови і обставини відбуття покарання (УДЗ), подальшу поведінку батьків і т. д.

Безпосередню участь у вирішенні такого спору приймають органи опіки та піклування. В їх обов’язки входить огляд помешкання кожного, хто претендує на подальше виховання дітей. За фактом оглядів складаються акти, висновки і передаються до суду.

Додатково для розгляду питання по суті суд може залучити експертів для проведення судових психолого-психіатричних або психолого-педагогічних експертиз.

На даному етапі допомога сімейного юриста може стати вирішальною, оскільки досвідчений фахівець допоможе таким чином підготувати питання для експертів, щоб в подальшому висновок виявився в числі незаперечних доказів за позовом.