http://kr.gov.ua

При розгляді таких справ суди керуються позицією ВСУ, викладеною у постанові від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12. 

Верховним Судом України зазначено, що внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договорів в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Так, ВССУ розглядалась справа за позовом особи про стягнення завдатку та штрафу. Позивач посилалась на те, що між нею та відповідачем було укладено договір завдатку, за умовами якого останній зобов’язався продати належну йому квартиру, а вона зобов’язалась сплатити відповідачу у визначений договором строк вартість квартири. 

За договором завдатку позивач сплатила відповідачу 20000 доларів США, про що відповідачем складено відповідну розписку. Відповідно до умов договору завдатку у випадку невиконання відповідачем умов вказаного договору, він зобов’язаний сплатити на її користь подвійний розмір завдатку, який відповідно до умов зазначеного договору становить 18500 доларів США. Але відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань та не уклав відповідного договору купівлі-продажу квартири. 

ВССУ та зазначив, що договір купівлі-продажу квартири, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому отримана відповідачем грошова сума у розмірі 20 тис. доларів США є авансом, який підлягає поверненню (ухвала ВССУ від 28.12.2016 у справі № 756/3706/14-ц). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63805213

Таку ж позицію ВССУ викладено у справі про стягнення грошових коштів, переданих за попереднім договором купівлі-продажу нежитлових будівель та обладнання (ухвала ВССУ від 14.12.2016 у справі № 676/9189/14-ц). http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63583478